фото надала Адріана Вітер Палац був поділений між багатьма власниками і здебільшого не використовувався
На Поділлі сімʼя ентузіастів відновлює родинний маєток дипломата УНР Яна Токаржевського-Карашевича. Колишнім палацом заможної шляхетної родини у селі Грушка неподалік Бакоти в радянський час користувався голова колгоспу, а потім сільська рада. Тепер там облаштовують музей і артпростір, паралельно рятуючи аварійні частини будівлі. Засновниця проєкту «Мальоване село» Адріана Вітер розповіла ZAXID.NET історію відновлення палацу.
Заможний рід аристократів
Токаржевські-Карашевичі це сполонізований рід української шляхти, останній представник якого – Ян – був дипломатом Української держави і УНР. Кандидат історичних наук Віталій Галатир знайшов в архівах свідчення, що «родина Токаржевських належала до знаних землевласників, які мали у своєму володінні 7000 гектарів землі в найзаселенішій частині України на Поділлі». В червні 1918 року Павло Скоропадський призначив Яна Токаржевського-Карашевича радником при посольстві у Відні, потім у Константинополі. 1922 року він став віцеміністром закордонних справ і керівником міністерства закордонних справ УНР в екзилі.
Ян Токаржевський-Карашевич у 1924 році (фото з NAC)
Звісно, що всі маєтки діяча Української революції більшовицька влада знищила. Так зник найошатніший і головний палац Токаржевських у сусідній Чабанівці, а ще в Лисівці. Грушківський маєток належав дядьку Яна Анастасію, однак його теж почали грабувати і розбирати. Але одна мудра фраза селянина, що «цей маєток будували наші прадіди, навіщо його руйнувати, може ще знадобиться» врятувала будівлю. Хоча й внутрішнє опорядження, меблі, інтерʼєр безповоротно втрачені, як і всі господарські будівлі довкола та деревʼяна мансарда.
Палац Токаржевських у Чабанівці (малюнок Наполеона Орди, з колекції Національного музею в Кракові)
Палац з ренесансними балками
Точної інформації про дату побудови палацу у Грушці немає. Єдине, що відомо, що у 1765 році він вже точно був: під час ремонту підлоги знайшли записку про те, що того року маєток завершили.
Певні свідчення вказували на початок XVIII ст., але це не було підтверджено. Тому Адріана Вітер вирішила зробити радіовуглецеве дослідження деревини з трьох балок, що тримають дах. Результат вказав на середину XVII ст – 1650 рік. Найімовірніше для будівництва палацу використали балки зі старіших будівель.
Віталій Галатир в історичній довідці зазначає, що на першому поверсі палацу в Грушці були підсобні приміщення, на другому – вітальні, житлові та службові кімнати. З дерев’яної мансарди можна було милуватися краєвидом. На другий поверх вели кам’яні сходи з дубовими вирізьбленими елементами перил з поручнями на кам’яних різьблених опорах. Стіни цього маєтку були викладені з вапняка на спеціальному піщано-вапняковому розчині, а дах покритий ґонтою. Довкола були гуральня, олійня, млин, конюшні, склад, майстерні, садиба управителя, ставок.
Зовнішній вигляд маєтку, який втратив третій поверх
Що отримали у спадок
Досі палац був поділений на дві половини. В одній розмістився старостат, який зараз переїхав в приміщення клубу. А другу половину маєтку радянська влада розпаювала працівникам колгоспу. Однією кімнатою могли володіти кілька мешканців села. Сімʼя Адріани Вітер викупила ту частину, що була в приватній власності, а комунальну – орендує.
Та частина, яка використовувалась, була в задовільному стані. У ній зробили косметичний ремонт. А незаселена частина має серйозний аварійний стан.
Стан аварійних кімнат
«У деяких місцях протікає дах, через це прогнила стеля і підлога. Ми його тимчасово підлатали до весни. У кімнатах в кращому стані помалювати стіни і підлогу, доповнили їх елементами інтерʼєру, меблями і відкрили першу виставку», – розповідає ініціаторка проєкту «Мальоване село».
Для облаштування музею меблі в маєток збирали у всій громаді і районі. Деякі речі повернулися додому. Єдиною підтвердженою річчю з маєтків Токаржевських є тарілка з Чабанівки, яку знайшли в городі неподалік, зараз вона експонується в чабанівському музеї.
Тарілка з маєтку Токаржевських (фото з історичної довідки Віталія Галатира)
У Грушці живуть люди, чиї предки працювали у цьому маєтку. На відкриття експозиції прийшла жінка і розповіла, що деревʼяні двері головного входу робив її дід. У деяких кімнатах зберігся оригінальний паркет. Опалення пічне, але не всюди справне.
Музей подільської шляхти
Зараз шість кімнат палацу на другому поверсі пристосували для експозицій. Тут є галерея старожитностей з виставковим простором та фотозоною. Кімнати також відтворюють життя подільської шляхти.
В одній кімнаті розмістили меморіальну виставку про родину Токаржевських, друга – демонструє старовинні розписані скрині. Третя – художня майстерня для майстер-класів і виготовлення сувенірів. А ще відтворені кімнати приймальні-кабінету, вітальні і спальні. «В інтерʼєрі ми відтворили своє художнє бачення, приблизно за тими знаннями, які маємо, як це виглядало в інших місцях. Це приблизно відтворений маєток подільської шляхти, яким він був колись», – каже Адріана Вітер.
Фото юного Яна Токаржевського-Карашевича і документи його родини на скрині з подільським розписом
У кожній кімнаті стіни різного кольору. «Є свідчення, що стіни були не білі, а кольорові. Точно відомо про синій колір і теракотовий, охристий. Тому ми так і зробили: теракота, охра, блакитна, є ще синя і дві кімнати з білими стінами. Їх оздобили вензелями, художнім подільським орнаментом. Тут немає ліпнини, жодних елементів, але ми декоративно намалювали, щоб воно гарно було», – пояснює засновниця проєкту.
Сучасники відгукувалися про Токаржевського, що він «аристократ зі сполонізованого роду, що став полум’яним українським патріотом, який блискуче поєднував дипломатичні здібності і наукову діяльність, громадську працю й публіцистику, вирізнявся глибокою культурою й ерудицією». Не маючи спадкоємців, він заповів все своє майно в Україні державі. Коли останні члени його сімʼї виїжджали з Грушки, закликали односельчан не руйнувати маєток, а залишити його для громади, своїх дітей та онуків. Десь так приблизно і сталося, але мало пройти багато років.
«Коли ми на відкритті експозиції виконували гімн України, я подумала, що якби Ян Токаржевський дізнався, що через 100 років тут зберуться люди, будуть співати гімн, говорити про ті речі, які йому були близькі, йому було би приємно», – каже Адріана Вітер.
Відновлення маєтку Токаржевських є частиною проєкту «Мальоване село», який у Грушці з 2020 року реалізовує родин киян. Вони відновлюють давні сільські хати, розписують стіни подільським традиційним розписом. Водночас у старовинних глиняних хатах створюють музейні експозиції, громадські простори, креативні майстерні, присвячені народним ремеслам регіону. Село Грушка перетворилося на етнографічний скансен.
Усі фото редакції ZAXID.NET надала Адріана Вітер
